22 травня в Україні відзначають особливу дату: у цей день 1861 року прах Тараса Григоровича Шевченка, згідно з його заповітом, було перепоховано в Україні, на Чернечій горі поблизу Канева.
Прах Шевченка вирушив до України 26 квітня 1861 року. Траурна процесія пройшла через Глухів, Батурин, Ніжин, Чернігів, Київ. У кожному місті люди виходили назустріч кортежу з труною – народне вшанування перетворило похоронну ходу на мовчазну маніфестацію любові й скорботи. Перепоховання Шевченка стало подією глибоко національною — символом повернення поета додому, до народу, до рідної землі, за яку він жив і страждав.
Кіровоградщина, як і вся Україна, вшановує сьогодні пам’ять Кобзаря. У м.Кропивницькому відбулось покладання квітів до пам’ятника Тарасу Шевченку – на захід прийшли представники органів виконавчої влади, громадськості, творчої інтелігенції, школярі.
На жаль, через оголошення повітряної тривоги продовжити захід біля пам’ятника не було можливості з міркувань безпеки, тож учасники пройшли до найближчого укриття, що знаходиться у приміщенні обласної бібліотеки для дітей, яка носить ім’я Великого Кобзаря. Там говорили про Шевченка, читали його поезії. Попри все – вірші Шевченка сьогодні прозвучали, з уст молоді і старшого покоління. Поезія українського Пророка лунала в укритті, і це було дуже символічно і зворушливо.
Загалом Шевченко часто промовляє до нас такими символами і неочікуваними подіями: пригадаймо, як під час звільнення Харківщини воїни ЗСУ зняли ворожий плакат, а під ним був пророчий вірш Шевченка:
“І вам слава, сині гори,
Кригою окуті.
І вам, лицарі великі,
Богом не забуті.
Борітеся — поборете!
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!”.